Про незаконне звільнення з Політехніки
Громадська діячка й екснардепка Ірина Фаріон програла суд з поновлення на посаді професора кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка». Про це інформує «Главком» з посиланням на дані судового реєстру.
«Я теж програла суд першої інстанції у справі мого брутального і незаконного звільнення з Політехніки, бо львівський суддя не побачив незаконности в моєму звільненні, а лиш »абіду« москворотого матюкальника жоріна», - повідомила Ірина Фаріон у соціальній мережі.
За даними справи, 15 листопада 2023 року ректор львівського вишу звільнив Ірину Фаріон «по статті»: за вчинення аморального проступку. Цьому рішенню передувало засідання ректорату Львівської політехніки, на якому присутні заслухали питання щодо дотримання моральних принципів та етики професором Іриною Фаріон в інтерв’ю журналістці Яніні Соколовій. Нагадаємо, що на початку листопада 2023 року мовознавець Фаріон висловила власні міркування про російськомовних бійців полку «Азов», які героїчно тримали оборону Маріуполя.
«Я не можу назвати їх українцями. Якщо вони не говорять українською мовою, то нехай себе назвуть «русскімі». Чому вони такі очманілі? Чому зійшлося саме українською мовою? Якщо вони такі великі патріоти, покажіть свій патріотизм, вивчіть мову Тараса Григоровича Шевченка, який усе своє життя практично прожив за межами України, але створив з цієї української мови памʼятник нашому життю», - заявила Фаріон в інтерв’ю Яніні Соколовій.
На ректораті колеги Фаріон засудили її висловлювання, що принижують честь і гідність військовослужбовців України.
Водночас підтримку Фаріон висловив лише працівники її рідної кафедри української мови («за» - 19, «проти» - 0, «утримались» - 1). Однак суд не взяв до уваги це голосування, оскільки на ньому детально не вивчалося скандальне інтерв’ю позивачки.
У своєму позові Фаріон зазначила, що рівень її компетенції, професійні навички, робота на посаді викладача університету, а також наукові праці та законотворча діяльність на виборних посадах, свідчать про те, що вона послідовно дотримується принципів запровадження державної мови в усі сфери життєдіяльності країни. Проте суд наголосив, що не оцінює її рівень професійних навичок чи компетентності. Також не ставиться під сумнів її кваліфікація та внесок у розвиток української філології, мовознавства та кількість наукового надбання.
Суд погодився з доводами представників львівського вишу про те, що у час, коли стоїть питання існування української держави, розпалювати ворожнечу, зокрема публічно принижувати воїнів, висловлюючи на їх адресу тези, які містять ознаки нетерпимості до певної групи осіб, через те, що вони не розмовляють українською мовою, є неприпустимим.
При цьому суд цілком і повністю погодився з тим, що питання мови для існування держави є надзвичайно важливим, адже мова є одним з найфундаментальніших аспектів життя і вона є не лише інструментом спілкування, але засобом до розуміння культури, історії, традицій та ідентичності народу (нації).
Водночас суд вважає категорично неприйнятними у демократичній країні прояви нетерпимості до певної групи чи категорії населення (у цьому випадку - військовослужбовців), за будь-якою ознакою, зокрема віком, статтю, національністю чи мовою спілкування.
«Приймаючи рішення про звільнення позивача та застосовуючи відповідну підставу, визначену Кодексом законів про працю, відповідач виходив з конкретного вчинку та поведінки позивача, яка була продемонстрована на широкий загал у публічному просторі. Крім того, відповідач мав обґрунтовані підстави вважати, що подальша трудова діяльність позивача у навчальному закладі може спричинити непоправних репутаційних втрат для університету, адже очевидним є те, що залишення позивача у трудових відносинах могло бути оцінено суспільством як схвалення її дій та поведінки колективом цього навчального закладу», - вважає суд.
Феміда наголосила: Ірина Фаріон мала б усвідомити, що її негативні твердження стосовно військовослужбовців, можуть бути оцінені як аморальні, «адже у стані війни державі межа моралі у поведінці щодо оцінки захисників країни є дуже тонкою».
«Важко уявити, що відчувають захисники нашої держави, які в силу тих чи інших обставин, використовують російську мову у спілкуванні, коли чують, що їх оцінюють у такий спосіб. Оцінюючи моральний аспект висловлювань позивача, не можна залишити поза увагою почуття військовослужбовців названої категорії, серед яких, поза усяким сумнівом, є люди, які отримали поранення чи інвалідність на усе життя, а також почуття рідних та близьких загиблих героїв. Не викликає жодного сумніву у суду те, що така поведінка позивача (Ірини Фаріон) може демотивувати захисників країни», - зробив висновок суд.
Феміда заявила, що неможливо порівнювати навчальну аудиторію, де, як правило, і займаються вивченням мови, з окопом, бліндажем та казармою, «не говорячи вже про те, що виходячи з ситуації у країні, у військовослужбовців, які не володіють українською мовою, об`єктивно немає ні часу, ні можливостей для належного її вивчення».
До того, суд переконаний: Ірина Фаріон не має безпосередньої приналежності до військової служби (не є кадровим військовослужбовцем чи службовцем ЗСУ, пресаташе підрозділів ЗСУ, експертом з фаховою військовою освітою тощо). Тому, зауважив суд, військовослужбовці і їх командири цілком спроможні вирішити мовне питання самостійно, тим більше, що їх свідомість та громадянська відповідальність у суспільства не викликає жодного сумніву