У черговому випуску проект Відділення НОК України у Львівській області «Відверто з #lvivNOC», спілкувались із Майстром спорту України з карате, учасницею Європейських ігор 2015, найкращою каратисткою України за підсумками травня 2017 року, неодноразовою призеркою етапів «Premier League. Karate 1» - Катериною Кривою
Ви щойно повернулись зі Стамбула, де відбувся перший великий турнір у цьому році - Karate 1 - Premier League Instanbul. У підсумку ви стали п’ятою. Це найкращий результат серед українців. У 2016 і 2018 ви були срібною та бронзовою призеркою цих же змагань. Чому не вдалося повторити медальні успіхи?
Ми дуже старались, але трішки не так налаштувалась на сам бронзовий фінал. Десь трохи перегоріла і давно стартів не було. Все залежить від настрою, а тут щось пішло не так, як планували.
А чи змагались ви з тими суперницями, які були тут на етапі вже десь попередньо?
Так. З двома змагалася: зі спортсменкою з Туреччини (це моя давня подружка, ми з нею завжди зустрічаємось) і з іранкою (з нею билися за бронзу). З іранкою зустрічалась у 2018 році в Австрії, в нас там був трохи інший рахунок, 2:2, але по хантею (Прим. перемога за рішенням суддів) вона перемогла. Також була ще дівчитка з Польщі та Азербайджану - то з ними вперше тут билась.
Як налаштовуєтесь на ті поєдинки з суперницями, з якими вже зустрічались?
Кожного разу по-новому і щоразу налаштовуєшся тільки на перемогу. Проти каратистки з Туреччини в нас вже напрацьована така певна тактика і на цьому турнірі дещо і вдалося. Звичайно не все, бо я їй програла, але вже більше її відчуваю і думаю, що наступного разу буде краще.
Чи є у вас певний ритуал перед поєдинками?
Та ні, як такого ритуалу немає. Головне добре розім’ятися… Хоча ні, взагалі-то є! Тренер завжди з мене сміється. Я люблю добре порозминатися і буквально за 5 хвилин до того, як будуть вишиковувати категорію, люблю прилягти і подрімати. Не сильно подрімати, але так відключитись трошки. Тоді я заспокоююсь і мені це допомагає. Тому так, це можна назвати ритуалом! (посміхається)
Це перші ваші міжнародні змагання від початку карантину. Як відчуття знову вийти на татам битися?
Відчуття просто неймовірні! Ми спілкувались в команді, що рік тому ми б не повірили, що ми будемо такі щасливі, що приїхали нарешті на змагання, вийшли на татам. Це дуже класно і дуже не вистачає тих емоцій, переживань. Тому надіємось, що скоро все закінчиться і все буде як завжди, бо ми за цим реально сумуємо!
А окрім цих міжнародних стартів чи були у вас якісь національні змагання?
Лише в жовтні Чемпіонат України і все. Спочатку ми взагалі навіть не тренувалися, вже влітку почали трохи дозволяти і тоді тренувалися.
Як підтримували форму, коли не мали змоги тренуватися?
Вдома різними фізичними вправами, які були дозволені: кросова підготовка, пробіжки і все. Хоча спочатку, коли тільки почався карантин, то переважно всі відпочивали, бо до того був дуже насичений графік: змагання за змаганнями, тому відпочивали. Вже потім почали втягуватись.
Для більшості спортсменів мрія - це Олімпійські ігри. Карате - не було олімпійським видом спорту до 2016 року. Чому обрали саме його?
Це просто моє! Насправді багато таких чинників, чому я вибрала його, починаючи з того, що в нас і містечку не було дуже великого вибору, куди піти. Я починала займатися і легкою атлетикою, але там за станом здоров’я не змогла продовжувати. Потім зустріла свого першого тренера, пішла на тренування, мені сподобалось, бо тренування класні і ритмічні, хороша команда,тренер. Це була така якась перша любов.
Зараз це вже олімпійський вид спорту. Чи іменні олімпійські ліцензії в карате і чи має вже їх наша команда?
Так, ліцензії іменні. В нас вже є одна ліцензія в одеситки Анджеліки Терлюги. Це об’єднана категорія - моя і її, і вона в нашій категорії вже отримала ліцензію по рейтингових балах і наступні ліцензії ще чекаємо. Незабаром в Парижі має бути турнір відбірковий, Прем`єр-ліга, в якій теж будуть рахуватися рейтингові бали і побачимо. Сподіваюсь, що ще кілька буде.
Дуже часто спортсмени, які беруть участь в Олімпійських іграх, б’ють собі татуювання у вигляді олімпійських кілець. У вас таке тату вже є. Що будете бити, коли потрапите на Олімпіаду?
Це вже секрет. Коли потраплю, то щось доб’ю! (посміхається)
Ви тренуєте зараз діток. Як починали свою кар’єру тренера і яку вікову категорію тренуєте?
Запросили мене в клуб тренувати, я погодилась. Треную діток з 5-6 років. Найстарші в мене зараз - 12 рочків. Спочатку було дуже важко і зараз так буває, але це досить цікаво і дає які позитивні емоції і сили, якось переключає тебе.
А де саме ви тренуєте?
У Львові на базі 50 школи. Там є спортивний зал, в якому проводимо тренування. Раніше я ще їздила в село Розвадів (30 км від Львова), але вже десь 2 роки туди не їжджу. Туди їздить інший тренер.
Що є найскладнішим у роботі дитячого тренера?
Напевне це те, коли найменші тільки приходять і їх треба привчити до дисципліни. Хоча насправді, це потрібно тільки трохи часу і тоді все добре. Але загалом - це складна робота, бо ми відповідаємо і за здоров’я, і за результат. Адже хочеться, щоб діти не просто займалися фізкультурою, але й досягли високих результатів. Тому завжди потрібно працювати над собою і вдосконалюватися, як тренер.
А чи пам’ятаєте ви свої перші змагання на міжнародному рівні?
Так, пам’ятаю! Це ми їздили в Прагу (Чехія) і дуже добре пам’ятаю, що в мене постійно тоді випадала капа і мені давали попередження, через що я і програла. Потім получила від тренера (сміється). Хоча ця перша поїздка була дуже класна. Дуже гарна Прага і незабутні емоції.
А загалом любите подорожувати? Скільки країн відвідали вже?
Так, дуже люблю. Кількість країн точно не пам’ятаю, хоча ми з дівчатами якось сиділи і виписували собі в нотатках, то я нарахувала, 28 країн приблизно. Їх багато, тому часом навіть забувається, що ти там був.
Це завдяки спорту відвідали стільки країн?
Так, це все - змагання. Просто так я ще не їздила поки що.
Ви часто кажете, що Львів - ваше улюблене місто. Чому?
Тому що. Так само, як чому я вибрала карате (посміхається). Тому, що воно в серці. Це неможливо пояснити. Тут якась особлива атмосфера, привітні та хороші люди, красива архітектура.
Чого хочете добитися в спорті?
Високих результатів! Чемпіонат Європи,Чемпіонат світу попереду. Хочеться взяти медаль на цих змаганнях. Попереду ще дуже багато планів. Серед них і Європейські ігри ще, і Всесвітні. Однак зараз мені вже аж страшно щось думати наперед, якщо чесно.
Хто чи що є вашим мотиватором?
Мотиватор - це насамперед в нас в голові. Якщо ти маєш якусь ціль, то тебе нічого не буде зупиняти. Але люди, які надихають та підтримують - це мої учні, батьки, рідні.
Якби не карате, то який вид спорту?
Не знаю… настільний теніс мені дуже подобається, я їздила зі школи на різні змагання. Легка атлетика - теж подобається. Фехтування цікаве, чимось подібне до карате. Тому, мабуть, воно.
