Поховають воїнів на Личаківському кладовищі
У середу, 29 травня, Львів попрощається з військовослужбовцями Дмитром Бабою та Валерієм Серебровим, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну.
Як повідомили у ЛМР, чин похорону захисників розпочнеться об 11.00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
Дмитро Баба (24.12.1996-24.05.2024). Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №62. Здобув освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп'ютерних технологій та будівництва».
Після завершення навчання протягом 2017-2021 років проходив військову службу у кінологічному взводі 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил.
За словами близьких, Дмитро Баба був винятково «люблячою, щирою, енергійною та цілеспрямованою людиною, завжди готовою прийти на допомогу; великим патріотом України». Любив котів, веломандрівки і компʼютерні ігри, увесь свій вільний час намагався присвячувати рідним.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації не залишився осторонь і за власним бажанням повернувся до лав 2-ї окремої Галицької бригади НГУ. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на Донеччині.
У Дмитра Баби залишилися мама, брат і наречена.
Валерій Серебров (29.09.1995-23.05.2024). Уродженець селища Новодонецьке Донецької області.
Навчався у Новодонецькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №16. Здобув освіту у Олександрівському професійному аграрному ліцеї.
Після завершення навчання працював у Республіці Польща. У вільний час активно займався спортом, ще з юного віку захоплювався історією України. Обожнював Карпати.
Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся на Батьківщину та, попри відсутність бойового досвіду, добровільно вступив до лав Національної гвардії України. Боронив суверенітет та незалежність держави у лавах 2-ї окремої Галицької бригади НГУ на східному напрямку фронту. За особисту мужність був нагороджений численними відомчими відзнаками.
У Валерія Сереброва залишилися дружина, 2-річна донька, мама та сестра.