Він запевнив, що на перший погляд, артилерійський потенціал росії невичерпний і він постійно відновлюється, але це насправді не так
2023 рік - рекордний по знищенню російської артилерії Збройними силами України. За даними Генерального штабу ЗСУ, російські окупаційні війська (РОВ) втратили в Україні понад 8 100 одиниць артилерії. За низкою оцінок, у зоні бойових дій в Україні РОВ має не менше 4,5 тис артилерійських систем. Про це написав військовий експерт групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко у матеріалі спільно з OBOZ.UA..
За словами експерта, протягом 2023 року було встановлено кілька рекордів зі знищення російської артилерії. Спочатку це був червень, коли Сили оборони України ліквідували 688 систем, у серпні - 691 артсистему, а у вересні взагалі було встановлено абсолютний рекорд у сучасній історії воєн та конфліктів - 947 одиниць.
«Ще ніколи за останні 30 років сучасної історії не знищувалося такої кількості артилерійських систем протягом місяця в межах однієї війни/конфлікту! Тим не менш, росіяни продовжують насичувати зону бойових дій (БД) артилерією, компенсуючи втрати і навіть начебто збільшуючи свій потенціал», - зазначив Коваленко.
Коваленко зазначає, що російський військово-промисловий комплекс має можливість за місяць відправляти до зони бойових дій в середньому 350 одиниць ствольної артилерії, що буксирується, +/- 10-20%, що залежить від ступеня ремонтопридатності систем, які надходять на відновлення.
Від березня 2022 року по квітень 2023 року щомісяця в середньому знищувалося по 200 артилерійських систем російських окупаційних військ. Тобто 14 місяців поспіль російський ВПК мав можливість до 150 артсистем відправляти до зони БД не просто як компенсацію в нуль, а й накопичувати в плюс. Сумарно це до 2100 стволів.
Рекорди знищення російської артилерії стали встановлюватися з травня, у прирості до середньостатистичного показника:
«Таким чином, за пів року було знищено 3607 одиниць артилерійських систем. З урахуванням приросту за 14 місяців до пікових значень анігіляції, в мінусі залишається 1507. Але з повним циклом приросту за пів року це 900 і в залишку »мінус« це 600», - пояснює Олександр Коваленко.
Але, за його словами, важливим моментом у всіх цих розрахунках залишається початковий показник арт-систем, з яким РОВ вступили у повномасштабну війну проти України.
Так, станом на 23 лютого 2022 року у складі РОВ було, загалом, близько 110 окремих дивізіонів, 17 полків, 15 бригад. Якщо враховувати арт-системи від 100-мм, то не менше 3100 стволів.
Основою були підрозділи Західного військового округу (ЗВО), переважаючою частиною якого були найсучасніші у складі російської армії більш як тридцятирічної давності САУ «Мста-С». Південний військовий округ (ПВО) являв собою на той момент те, на що перетворюється вся російська артилерійська компонента - гаубиці, що буксируються.
Російські війська отримали у спадок від СРСР найширшу номенклатуру артилерійських систем, кількість яких обчислюється десятками тисяч одиниць і здається, здавалося б, що це запас просто невичерпний. Але насправді це не зовсім так.
Нині переважну частину російської артилерії в зоні бойових дій складає знята зі зберігання, відновлена та відправлена на війну артилерія. Причому здебільшого, це гаубиці, що буксируються, оскільки їх набагато простіше, швидше і більше можна відновлювати. Зі свого боку частка самохідних установок стає дедалі меншою, що впливає на якість ведення вогню, мобільність, контрбатарейну боротьбу.
Орієнтовний потенціал росії з артилерії на сьогодні:
Д-20 (152-мм) - близько 100 (на зберіганні близько 1 тис.);
Д-30 (122-мм) - близько 450 (на зберіганні близько 4 тис.);
Мста-Б (152-мм) - близько 450 (на зберіганні близько 550);
Гіацинт-Б (152-мм) - близько 100 (на зберіганні близько 1 тис.);
САУ Гвоздика 2С1 (122-мм) - близько 400 (на зберіганні близько 1,2 тис.);
САУ Акація 2С3 (152-мм) - близько 700 (на зберіганні близько 800);
САУ Гіацинт 2С5 (152-мм) - близько 150 (на зберіганні близько 500);
САУ Мста-С 2С19 (152-мм) - близько 400 (на зберіганні близько 150);
САУ Піон 2С7 (203-мм) - близько 100 (на зберіганні близько 100);
САМУ Нона-С 2С9 (120-мм) - близько 300 (на зберіганні близько 500);
САМУ Нона-СВК 2С23 (120-мм) - близько 30 (на зберіганні 0);
САМУ Тюльпан 2С4 (240-мм) - близько 30 (на зберіганні 150).
До цього списку не увійшли 120-мм міномети типу 2Б11, 82-мм БМ-37, 100-мм протитанкова гармата МТ-12 «Рапіра», дивізійна гармата 85-мм Д-44 та інші. У категорії на зберіганні вказувалася та кількість, яка орієнтовно придатна для відновлення і може бути доведена до боєздатного стану.
Тобто орієнтовно у розпорядженні РОВ залишається в запасі приблизно стільки ж стволів, скільки було знищено від 2022 року.
«Але є нюанс: кількість є, але немає якості. Як я зазначав вище, у російських військах зростає частка артилерії, що буксирується, як найпростішої для відновлення і швидкої компенсації втрат. Але при цьому вона швидше і знищується, оскільки має недолік мобільності, дальності стрілянини та точності, що негативно позначається на показник контрбатарейної боротьби», - зауважив експерт.
Усі вищевикладені чинники свідчать, що в росії щонайменше на 2024 рік ще буде можливість системно компенсувати втрати в артилерії, використовуючи радянські запаси, але навіть вони не є нескінченними. Крім того, не всі запаси підлягають відновленню, а також можуть бути забезпечені боєкомплектом.