Чоловік отримав 30% опіків
У Львові лікарі відновлюють а лікують воїна, який дивом вибрався з охопленої вогнем бойової машини - лише за мить до того як вона вибухнула. Чоловік отримав 30% опіків поверхні тіла. Його історію «Варта 1» розповіли у прес-службі Національного реабілітаційного Центру НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN), спеціалісти якого відновлюють здоров’я воїну.
Дмитру Ярмольчуку - 50 років. Він із міста Вараш, що в Рівненської області. До повномасштабної війни чоловік працював будівельником. А впродовж першого її року як міг допомагав силам територіальної оборони.
Паралельно просився у ЗСУ, ходив у військкомати, проходив ВЛК - ті довго відмовляли. Бо Дмитро має судомний синдром і вважався непридатним до військової служби.
Зрештою наполегливий доброволець добивається свого і його мобілізують. У війську Дмитро стає оператором-навідником бойової машини піхоти. Його завдання - транспортувати армійців, підвозити їм боєприпаси та евакуювати з поля бою. Служить спершу на Донецькому напрямку, потому - на Запорізькому. Там в середині червня під час виконання чергового бойового завдання у БМП Дмитра росіяни цілять протитанковою керованою ракетою. Пряме попадання.
Побратим гине на місці, а машина спалахує. Крім того, її так понівечило від удару, що Дмитра затискає.
Дивом чоловік зміг вибратися з цієї охопленої вогнем клітки. Форма на ньому горіла, аби її загасити, чоловік качався по землі. І, попри шалений біль, зібрався з силами та почав повзти у напрямку українських позицій. Аж тут - лунає потужний вибух - машина з боєкомполектом розривається. Першу допомогу пораненому надають бойові побратими. Після стабілізаційних заходів та низки лікарень пацієнта доправляють у Центру НЕЗЛАМНІ. Стан пацієнта на момент надходження був складним, кажуть наші лікарі. Опіки 30% поверхні тіла і місцями дуже глибокі. Вогонь уразив голову, обличчя, шию, руки та ноги захисника.
«Спеціалісти нашого опікового центру спершу очистили рани. Потому пластичні хірурги видалили змертвілі тканини та закрили дефекти донорською шкірою», - кажуть у лікарні.
Сам Дмитро пригадує свій стан у перші тижні після поступлення: «Всі дні однакові. Я не знаю який день тижня, живу від перев’язки до перев’язки». Пройшло два місяці. Зараз рани Дмитра поступово загоюються, спостерігається позитивна динаміка. З пацієнтом займаються спеціалісти з реабілітації. Тож Дмитро вже може рухатися і навіть ходить.
Попереду в нього ще довгий та складний шлях відновлення.
Наразі понад усе чоловік хоче повернутися додому - до своєї родини.