У липні підтверджено випадок сказу у кота з Межиріччя. Це перший за останні 10 років випадок цього захворювання у тварин на території Червонограда. Кота лікували у Червонограді і лише після його загибелі встановили діагноз: «сказ».
Як повідомляє «Нео Радіо», цей випадок став предметом обговорення на засіданні Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Львівській обласній раді. Оголошено неблагополучними щодо сказу тварин території м. Червонограда, с. Межиріччя Червоноградської міської територіальної громади з прилеглими до них польовими масивами, угіддями, пасовищами та запровадити в них з 30 липня карантинні обмеження. Загрозливою зоною щодо сказу визначено селище Гірник з прилеглими до них польовими масивами, угіддями, пасовищами, урочищами.
На території колишнього Сокальського району реєструвались випадки сказу у тварин у 2018 році - 2 (селах Хлівчани - кіт, Волсвин - корова); у 2017 р. - 1 випадок (Сілець - кіт); у 2016 році - 8 випадків (Діброва - 2 випадки - собаки, Домашів - кіт, Сілець - кіт, Низи - 2 випадки - лис та собака, Волсвин - кіт, Савчин - кіт), - повідомила т.в.о. начальника Червоноградського відділу ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області Галина Кісь.
Сказ - це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча. У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).
Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через укус, подряпину та мікроушкодження шкіри, потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки - з-поміж свійської фауни, а в дикій природі - лисиці та вовки.
Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.
Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиви, слизових ротоглотки.