26-річна Ірина Перегрим - Фединяк з Івано-Франкове Яворівського району, що на Львівщині вже декілька років поспіль працює далекобійницею за кордоном. Окрім цього дівчина дуже гарно співає, а зараз вже і професійно займається вокалом. Співає Ірина виключно українською мовою.
Ірина мріяла стати співачкою - має справді красивий голос, у чому можуть переконатися всі підписники її фейсбук-сторінки, де вона викладає свої пісні.
Після школи Ірина вступила до Львівського інституту економіки й туризму. За освітою дівчина менеджер готельно-ресторанного бізнесу. Під час навчання працювала офіціантом і барменом, проте зрозуміла, що це не та робота, яка їй подобається.
Згодом пішла на курси візажистів і щиро захопилася цією справою: майстер-класи, макіяжі, замовлення - робота приносила і задоволення, і заробіток.
Можливо вона й присвятила би цьому більше часу, якби не коханий чоловік - професійний далекобійник. Саме він навчив дружину вправно кермувати і зацікавив автомобілями - настільки, що Ірина навіть «асистувала» йому в заміні запчастин чи ремонті та їздила за можливості з ним у рейси. Тепер вона теж далекобійниця.
Ірина розповіла про свою незвичну для дівчини роботу, та як їй вдається поєднувати її зі своєю улюбленою справою - співом. Вперше за кермо вантажівки Ірина сіла у 23 роки.
«Мені було 23, коли я вперше сіла за кермо вантажівки.Тоді ще юна, не впевнена в собі (але впевнена у своїх бажаннях, налякана і водночас безмежно щаслива, що йду у свій бажаний світ - я з нетерпінням чекала дня, коли вперше прийму машину.
Я тішилась, як мале дитя і протуркотіла всі вуха своєму напарнику про те, як я хвилююсь, але як вже чекаю цього моменту. Майже кожні 200 км з Польщі до Нідерландів я питалась чоловіка: «Ну що,ми вже приїхали?Ну що там,довго ще? Ну коли ми вже будемо біля неї?»
Я з нетерпінням чекала моменту, коли зможу надіслати батькам перші світлини біля моєї мрії. Я так хотіла поділитися з іншими тим бажаним, до чого я так наполегливо йшла.» - розповідає Ірина.
Дівчина любить свою роботу і почувається впевнено за кермом багатотонного транспорту.
«Я відчувала себе такою «мацьопкою» в порівнянні з цією «бандурою» і, що найцікавіше, у цій своєрідній небезпеці я відчувала себе захищеною.
З цього часу змінилось багато і про ці зміни я часто нагадую: саме тут і саме з нею я стала впевненішою в собі, я чітка в своїх цілях, я стала відвертою і «прямою», я стала ще більше уважнішою, банально… - та стала більше розуміти жарти.
Який у мене досвід?? Стаж?? Сказати не можу. Адже особисто для мене досвід та стаж в цій професії рахується не роками, а кількістю проїханих кілометрів, а отже - він щоразу змінюється і збільшується.
Я ще досі іноді дивлюсь на неї і в голові проскакує думка: «Капець!!!І це я їжджу на ось цьому велетні???»!
Єдине, що залишилось без змін - це та ж любов до вибраного мною світу!Я кайфую і мій світогляд змінюється в позитивну сторону. Я і надалі ділюся різними фото, і з вами також. І просто показую відкрито вам цей «світ».» - розповідає Ірина.
Колись в інтерв’ю виданню «Українки» Іра розповіла, що за плечима в неї понад 100 тисяч кілометрів, 14 країн і другий рік роботи в міжнародній транспортній компанії. Вона розповіла про реакцію на її професію з боку колег чоловіків.
«Скільки людей, стільки й думок. Більшість ставиться нормально, тим паче в Європі. Це в нас досі побутують якісь радянські стереотипи, що жінка за кермом - це не нормально і принижують її здібності. Звичайно, не всі так реагують, але ненависники трапляються. Спершу я таке сприймала надто близько до серця, плакала, коли стикалася з сильними образами. Але з часом зрозуміла, що воно не варте уваги. Я займаюся справою, яка приносить мені задоволення, і чужа та ще й погана думка мене не цікавить. Взагалі далекобійники - чуйні люди з добрим серцем, і це не вигадана картинка з фільмів. В них нема поділу за якимись ознаками. Вони завжди допоможуть, підкажуть, підкинуть.
Ірина дуже смілива та впевнена в собі людина. Вона не боїться змін.
«Ви можете жити у вірі або в страху, але не в обох одночасно!!! У вашому житті може бути або віра,або страх,але аж ніяк не обидва відразу!!!Вибирати вам. Та я б хотіла вам дещо сказати,д опомогти. Оберіть віру. Нехай саме вона супроводжує вас. Страх не дозволить вам навіть ступити крок. Він сковує ваші руки, душі, серця. Ви завмираєте на місці і далі тільки пустота. Страх - це навіть не падіння. Бо хіба можна впасти, якщо ти ще навіть не злетів? Страх знищує все: ваші бажання,вміння,ваші мрії і зрештою вас.Він розбиває ваші життя на дрібні частинки. В той час як віра веде вас тільки вперед! Можна опустити руки і знову їх підняти; можна злетіти,впасти і знову злетіти; можна плакати і сміятися; зазнавати невдач і знову мати щастя; але не варто при цьому всьому втрачати віру!!!» - розповідає Ірина.
Єдине, що залишається в її житті не змінним - це любов до співу та музики. Зараз жінка професійно зайнялась вокалом. Бере участь у конкурсах та виходить на сцену. Дівчині вдається поєднувати улюблене хоббі з роботою.
Пісня Ірини, яку можна почути на її сторінці: