Сьогодні, у третій четвер травня, українці вже традиційно святкують День вишиванки.
Як пише «Укрінформ», День вишиванки не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами - українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди.
Акція бере початок з ініціативи студентської молоді факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року присвятити українській вишитій сорочці. Можна сказати, що свято існувало й відзначалося у вузькому колі, але у 2014 році воно вийшло не тільки за межі гуртка свідомого українського студентства, але й за межі самої України.
Українська вишиванка, нарівні з українською писанкою є одним із яскравих символів української культури. До того ж, одягаючи вишиту сорочку, демонструєш не тільки її красу й унікальність, але й засвідчуєш свою приналежність до віковічної української культурної традиції.
Третій четвер травня обраний не випадково. Засновники акції наполягають на тому, аби День вишиванки припадав саме на будень, а не на вихідний, наголошуючи, що вишиванка - органічна складова життя та культури українців, а не вкритий нафталіном артефакт.
Як пише Ukrainianpeople, 15 років тому Всесвітній день вишиванки не був ані всесвітнім, ані справжнім днем вишиванки. Свято народилося у стінах Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Ідея прийти на пари у вишитих сорочках належить Лесі Воронюк. Власне, зі студентської акції все і почалося.
2006 рік. Галасливі коридори Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Студентка історичного факультету Леся Воронюк бачить друга Ігоря Житарюка у вишитій сорочці.
«Він просто її одягнув. Іноді я так одягалася, іноді ще хтось із друзів. Запропонувала йому обрати один день і вдягтися так кількома групами, щоб це було весело, красиво. Зробити фотографії. Нас було кілька десятків студентів, буквально кілька викладачів підтримало. Це було дуже локально», - пригадує Леся Воронюк.
Уже з другого року до акції долучилися інші виші Чернівців. Відтак - навчальні заклади з інших міст. Тож насамперед рушійною силою свята стало студентство.
І зі сміхом розповідає ще одну історію: «Мені не завжди вірять, коли кажу, що я - засновниця Дня вишиванки. Бували випадки, коли при мені починали гуглити, чи не вигадую».
По завершенню університету кожен зі співорганізаторів обрав свій шлях та роботу, втім друзі-однодумці (Леся Воронюк, Олександр Ткачук, Сергій Бостан, Михайло Павлюк, Оксана Добржанська, Ірина Мітнович) не відмовились від свята і заснували у 2015 році громадську організацію «Всесвітній день вишиванки», яка щороку втілює у життя культурні, просвітницькі та гуманітарні проєкти.
З-поміж великої кількості різноформатних культурних проєктів одними з найвагоміших стали документальні фільми, зняті кіностудією «Диво», що працює при громадській організації «Всесвітній день вишиванки». Серед них - перший повнометражний фільм про вишиті сорочки «Спадок нації» (2016), документальний фільм, що руйнує міфи про українську мову «Соловей співає» (2019), фільм про українське народне ткацтво «Ткацький шлях» (2020).
